Україна є однією з найменш енергоефективних країн світу і має найвищий серед країн СНД рівень викидів на одиницю ВВП. Згідно з недавнім кадастром викидів, загальний обсяг викидів в Україні в базовому 1990р. становив приблизно 246 млн. т. вуглецевого еквіваленту, що є шостим показником в світі. Викиди СО2 на душу населення становили 4,75 т. вуглецевого еквіваленту на рік. Ця цифра значно перевищує рівні викидів більшості європейських країн і є однією з найбільших у світі.

Проблеми теплопостачання в Україні подібні до проблем, з якими зіткнулися всі країни колишнього Радянського Союзу. Зростання цін на паливо до рівня світових і відставання тарифів значно погіршило фінансовий стан всіх теплопостачальних компаній. Недостатність коштів на оновлення генеруючих потужностей та мереж вплинула на якість послуг з теплопостачання, що в поєднанні з меншою платоспроможністю споживачів суттєво знизило рівень збору платежів за надані послуги. Теплопостачальна інфраструктура експлуатується за межами терміну служби і потребує значних інвестиційних ресурсів для підтримання робочого стану і покриття попиту на теплову енергію.

Разом з цим, саме неефективність існуючих систем в сфері теплопостачання і тепловикористання зумовлює наявність значного потенціалу економії паливно-енергетичних ресурсів, що підвищує інтерес до цієї сфери у зв'язку із загостренням проблем захисту природного середовища. На теплопостачання будівель припадає близько 15% загального обсягу споживання палива в Україні, при величезному потенціалі підвищення енергоефективності, який демонструється такими цифрами: питоме споживання палива для виробництва тепла в комунальному секторі України складає 0,180-0,200 т.у.п. на 1 Гкал у порівнянні з 0,150-0,160 т.у.п. в західних країнах. Питоме споживання тепла на опалення та гаряче водопостачання будівель в Україні в 1,5-2 рази вище, ніж в західних країнах з подібними кліматичними умовами.

Висока енергоємність теплопостачання міст України - це дуже серйозна проблема, яка має такі важливі наслідки:

• зростання залежності від зовнішніх поставок палива (в основному з Росії), що закуповується за світовими цінами;
• висока паливна складова тарифів на тепло і відповідно високий рівень самих тарифів, що переобтяжує бюджети більшості сімей та спричиняє значні неплатежі з боку населення;
• занадто високе споживання органічного палива теплопостачальними підприємствами, за наявності значного потенціалу економії паливних ресурсів та відповідного скорочення викидів парникових газів (ПГ).

Існує ряд бар'єрів, що перешкоджають підвищенню енергетичної ефективності систем постачання та споживання тепла. Вони включають, наприклад: макроекономічні умови (такі як високі податки та нестабільність податкової політики, нестабільність української валюти), непослідовність регулятивної політики і законодавства, кризу неплатежів, недосконалість політики ціноутворення, інституційну слабкість, неефективність форм власності, недостатність інформації про наявні можливості енергозбереження та належного досвіду, невідповідність масштабу проектів і витрат на їх підготовку та адміністрування, незадовільний фінансовий стан теплопостачальних підприємств, споживачів та місцевих бюджетів, складність отримання фінансування для проектів з енергоефективності, недостатність досвіду та бази для підготовки, впровадження та управління проектами з енергоефективності, технічну відсталість систем постачання та споживання енергії, відсутність стимулів до економії в більшості споживачів теплової енергії.

Зростання цін на енергетичні ресурси в країнах Центральної та Східної Європи після розпаду Радянського Союзу та розвиток ринкової економіки відкрили перспективи для енергосервісних компаній, які забезпечують зменшення енерговитрат клієнтів та повертають витрати на свої послуги за рахунок досягнутої економії енергоресурсів. ЕСКО-бізнес також з'являється і в Україні. Вже існують державна компанія УкрЕско та ряд приватних ЕСКО, що свідчить про появу привабливого ринку для роботи ЕСКО в країні.

Запропонований проект розглядає ключову проблему скорочення викидів парникових газів шляхом масштабного підвищення енергоефективності в секторі комунального теплопостачання України.

Підхід до досягнення цього підвищення складається з чотирьох частин:

1. сприяння створенню бази для систематичної діяльності з підвищення енергоефективності на місцевому рівні;
2. комплексний підхід до впровадження заходів з підвищення ефективності постачання та споживання тепла з метою максимальної економії палива та зменшення викидів;
3. залучення зовнішніх інвестицій для впровадження програми з енергозбереження в пілотному місті; та
4. конкретні заходи з поширення проекту, включаючи розробку необхідних процедур, рекомендацій, методик, підготовку інформаційних матеріалів та їх розповсюдження, підвищення обізнаності громадськості за допомогою залучення неурядових організацій, зокрема тих, що працюють у сфері екології та енергоефективності.